Недаремно дідичі, хоч і звихнені, відганяли паничів від всіх Шихманів, і від Шерманів (ще б пак!), і від Каменів... Правда, Камені - це так, до рядка мені. Ну а мова йде, пардон, про тих Шихманів та про їхніх гарних донь - не до втіх мені... Кожна донька на печі - як казкова вся; тож рідня за паничів непокоїться. Та й ті Шихмани тихцем собі нудяться, бо ж не може довго це так тягнутися... А панів старих таки всі соромили; де й взялися козаки із погромами! Три сестри були самі й не сховалися, - й паничі всю ніч слізьми заливалися... Та згадати не дадуть тих сестер мені: паничі уранці йдуть вже до Шерманів. В них, як донька на печі - так казкова вся, й знов рідня за паничів непокоїться... Тоді Камені папір вмить оформили, і живуть собі з тих пір в Каліфорнії.
© М.В.Шевченко. Переклад, 1990