Навіщо мені розбишаком гриміти? Мо’, краще податися в антисеміти? Вони ж - в профспілках, у райкомі, у Раді, у райвиконкомі, - коротше, при владі... Про «анти» я знаю, бо чув від комроти про антирадянщину та антидоти; та хоч в семирічці вивчав семипілля, не знаю семітів, - прослухав з похмілля... Та хтось мене вивів із скрути цієї, коли пояснив, що це - просто євреї, які всі - пронози, рвачі та діляги, здирці, гендлярі, крамарі та завмаги... Я довго кріпився: вже били їх всяко Хмельницький, Шевченко, й його гайдамаки... То, може, на користь пішли ті потуги, й жиди вже не всі маклаки та хапуги? Адже серед них - наша діва Марія, мій кореш Мишко (він корів у нас криє), хірург, що мені видаляв аневризму, і навіть, як кажуть, засновник марксизму... Але розповів мені дядько бувалий: із зиском колись вони бога продали, а Сара Бернар із Абрамом Лінкольном - за законодавство антиалкогольне. Дружин-українок беруть, гріховоди, й гібридами потім псують нам породу! При цьому - ще й нас же обважують, скнари, та з заднього ганку виносять товари! А з Києва пишуть: євреї там - цяці, у Пірново, в Летках в них - дачі-палаци... Ні, годі вже, досить! Я виніс їм вирок - і бити іду продавців та касирок!
© Володимир Дашевський. Переклад, 1991