У страхітних, у дрімучих, у чернігівських лісах люта нечисть ніс пиндючить й на людей наводить жах. Виють з хащі упирі, мов небіжчики, а відьма́чі чотарі дмуть у свищики. Лячно - аж жах! Там у кожному болоті мавки з дідьками живуть, - залоскочуть до нудоти і затягнуть в каламуть. Хоч ти верхи, хоч ти пішки - заграбастають, а літавиці-небіжки - так і шастають. Лячно - аж жах! А чумак або вояка потрапляли часом в ліс, - хто з Москви, хто з переляку, а хто здуру в нетрі ліз. Чи з великого ума, чи без рації - і поднесь про них нема інформації. Лячно - аж жах! Із заморського із лісу, де така у бісів лють, що самі себе ті біси трохи-трохи не жеруть, - делегація прийшла якось вдосвіта, - перейняти в справі зла частку досвіду. Лячно - аж жах! Соловей-розбійник вміло влаштував гостям банкет, а від них був Змій Годзила та вампір, його клеврет. З потерчат робили й жерли налисники, та пили з голів померлих, харцизники! Лячно - аж жах! П’яний Змій в чотири горла крикнув з дуба Солов’ю: - Повітруль виводь до кола, хай танцюють, чи приб’ю! Й хай співають, як ундини, й не попсу, чи усіх вас по купинах понесу! - Лячно - аж жах! Соловей - він теж не ангел, вибуховий, як тротил. Свиснув, крикнув: - Ах ти, шланга, гад заморський, крокодил! Геть відсіль на всі чотири, - ти ж так зроблений! Й забирай свого вампіра, поки добре з ним! - Лячно - аж жах! Всі істоти страховидні заревли, немов дурні: - Чи ми відьми, чи не відьми? Патріотки ми, чи ні?! Налигався, як той хам, а розслабився - так на наших милих дам ще повабився! - Лячно - аж жах! ...І донині літні люди повідають круг стола: нечисть стала груди в груди і саму себе звела. Припинилися з тих пір всі незлагоди, по гриби йдемо у бір та по ягоди. Де й подівся той страх!                  
© М.В.Шевченко. Переклад, 2007