Тільки прилетіли - зразу сіли. Фішки всі стоять заздалегідь. Преса - наче ґедзі, налетіли, - збити з глузду хочуть, вочевидь. Та дзижчання що мені вороже? (В стайні в нас - і не такі рої!) Та ж мені невміння допоможе: Шифер цей - нізащо він не зможе ходи передбачити мої! Має починати він, настира, - як я чув, він білими - мастак! Хід зробив з d2 на d4... Щось знайоме, бачили... Так-так! Треба обзиватися миттєво, захищати саме дороге... Пам’ятаю: старша - королева, ходить хоч де як, це несуттєво, а от коні - літерою Г. Передайте голові подяку, - він навчив, як ходять та де б’ють... Виявилось потім: з переляку я класичний розіграв дебют!         Всі фігури злічити заважко - а ще треба сунути підряд... Ех, зміняти б пішака на пляшку, і тоді - навіщо нам ті шашки! І на дошці зразу стався б лад. Бачу, він слона затіяв з’їсти - так і я б щось з’їв, - хоча б коня. А до страви - щось таке, ігристе... Тільки це - парторг забороня. Я голодний, я ж бо на режимі: грошей в мене - тільки на омлет. Колами - клітки перед очима, я свої поплутав із чужими, й де король забув, а де - валет. Я іду ва-банк, я ризикую, - новакам щастить від глупоти. Всі його мар’яжі зашахую, - дайте тільки дамку провести! Тисне він без страху та догани. Треба чимось бити, вже пора. Пішаком? В теорії - погано, в щелепу - ще, начебто, зарано, та й незручно якось, - перша гра. Він слов’янський захист мій руйнує, як тевтонський лицар-інтервент, аж невільно згадується всує Індо-пакистанський інцидент... Тільки в мене теж є ультиматум, натякніть моєму візаві: якщо він грозити буде матом, я його - як мошку, хімікатом, чи - маневр конем по голові! І тоді ми будемо з ним квити, стане рівновага на вазі, - в шахах і пішак спроможний вийти - пішки або гопки - у ферзі! Шифер звівся... Це вже - зверх програми: на розминку вийшов, сучий син! Спробував змінятися турами... Ну, іще б, - нарешті взяв до тями: я ж свиню колю за п’ять хвилин! Я його фігурку зміряв оком, і, коли він взяв коня за фук, - витягнув я швайку ненароком, щоб у люльці вишкребти чубук. Тут він пожовтів, як на афіші, вздрівши чемну посмішку мою, певне, йому стало не до фішок, і славетний Шифер - чи то Фішер - згодився, як був, на нічию.
© М.В.Шевченко. Переклад, 2008