В царстві гномів гегемон і проводар - звісно, сам Великий гном, гном’ячий цар. Правда, зростом - як малюк, вдачею - троль, та страшенний правдолюб гномський король! Капосний монарх він був, хоч і дрібний. В три дуги підданих гнув, бо - запальний. А вночі лякав бабів: хвать - і трясе! Але правду він любив більш за усе. Може, й щирий з ким-не-ким хтось тайкома, а з царем оцим таким - дурнів нема! І тоді він звідусіль блазнів зібрав: частку правди, сенс та сіль в жартах шукав.         Та з царями - що за сміх? Справді, не варт: вже немає блазнів тих... От вам і жарт!
© М.В.Шевченко. Переклад, 2009