Із газет
 
Суворий ти, клімат охотський! Уже третій день - ураган. На вахту виходить Крючковський, під вахту - Федотов Іван. Стихія ревла, не вщухала, й від баржі - один тільки рип... Зиганшин стає до штурвала, на черзі - Поплавський Пилип. Страшнішають злигодні й втрати, психічний сильнішає гніт, і рішення мужньо прийняте: спожити халяви чобіт. У далеч вдивляються... Заськи: нема ні землі, ні людей... Коли їв гармошку Поплавський - котилися сльози з очей. Нема ні води, ні консервів, гірчить із реміння куліш. Все менше здоров’я та нервів, і тягне додому все більш. Ще б’ються серця патріотів, та рідше становиться стук. Спокійний, хоч кволий, Федотов догриз найостанній каблук. Ставало усім все поганше, нікого, нічого навкруг. Крутив самокрутки Зиганшин тремтячими пальцями рук. Поплавський збувався нудоти, Крючковський сидів на кітві, у трюмі Зиганшин й Федотов співали пісні стройові. Зиганшин кріпився, тримався, збадьорював всіх навмання, і те, що сказати збирався, сказав лиш наступного дня: «Бійці!..» - за годину: «Солдати!..» «Братки! - за годину іще. - Обставинам нас не здолати, бо ми не здамось і натще! Згадаймо, братво, рідну роту та зміст політичних занять!..» Та марити став тут Федотов: «А що зараз в роті їдять?..» І раптом - вони аж застигли, і мало не зник апетит: судно, іноземне на вигляд, а з нього летить вертоліт. ...Відставити всі поголоски! Знов служать, вернувшись назад, Федотов, Поплавський, Крючковський і, звісно, Зиганшин Асхат!
Таким самим чином можуть бути написані поеми про підкорювачів Арктики, про експедиції в Антарктиді, про житлове будівництво і про боротьбу проти колоніалізму. Треба лише знати прізвища і інколи читати газети.
© М.В.Шевченко. Переклад, 2011