- Я - Баба-Яга, на два вуха туга, я їжджу в незмащеній ступі. До духу російського в мене жага: люблю його... звареним в супі! В світі щезає для ступи пальне; вкрали казан русофіли... Ех, все частіше підводять мене рештки нечистої сили! - Однак, як-не-як, я - відьмак Вовкулак, - хотів перекинутись вчора, та перечепився за пень - і закляк, як ротор електромотора. Хто я тепер, розкаряка на пні? - Хоч би знавці пояснили! Щось відмовляють вже зовсім мені рештки нечистої сили. - А я - Водяник, я живу споконвік щоденно на дні, у ковбані. Та я б залюбки з цього місця би зник, бо мокро - як в місті у ванні. Виловив хлопця на харч з течії, - виявивсь він здоровило: взяв і побив аквалангом мої рештки нечистої сили! - Чаклун не чаклун, я - нещасний Лісун, бо я - чоловік Лісовички: прогнала мене з теплих схронів ОУН туди, де гудуть електрички. Як би здійснити бажання одне: щоб їх усіх покрутило!.. Зраджують часом останнім мене рештки нечистої сили...
                                   
© М.В.Шевченко + Олена Побийголод. Переклад, 2010