Як пусто у казні - не сплатять трудодні, часи настануть скрутні - всі будемо у лайні. Та сповнена казна тріщати почина. От лусне враз вона, й тоді нам - гріш ціна! Так що ми́ тут - на стражі ми рівноваги казни, запопадливо важимо із сріблом казани. Плинуть грошики цівкою, підкидний - це не бридж, й ми швидкі на платіж: - Розрахунок - готівкою! - Та її в нас - хоч їж! - От я - доглядач кас, там - гроші напоказ, від них у мене вже сказ, незчувсь, як трохи натряс. - А я - з бухгалтерів, в кишеню щось тягну, бо зовсім вже здурів, рахуючи казну! За казною триклятою ми пантруєм весь строк, горнем гроші лопатою із кутка у куток. Хай пробачать нам вкладники, - кожний ловить свій шанс, а очко - не пасьянс... Тільки ми - не розтратники, ми - борці за баланс! Ти уяви, казно, що банк ти в казино, - й тебе, немов у кіно, зірве хтось з нас все одно! От тільки - гра дурна до казні доведе... Спитають: «Де казна?» Відмовим: «Казна-де!» І тоді з реверансами відведуть нас в тюрму: хто працює з фінансами - тут близенько йому... Рівноваги прихильники, ми за рівність - грудьми й на порозі тюрми! Ми - балансу невільники, в’язні підсумку ми!
© М.В.Шевченко + Олена Побийголод. Переклад, 2009