На братських могилах не ставлять хрестів, Вдовиці давно не ридають, Тут згадують діти загиблих дідів, І вічний вогонь тут палає. Раніше земля тут дибки вставала, А зараз - тут плити гранітні. Бійці свої долі отут захищали, І в долю єдину тут злиті. Вічний вогонь - мов палаючий танк, Українські й російські хати, Палаючий Брест і згодом рейхстаг, Серця вогнянії солдатів. На братських могилах не видно удів, Яких усе менше і менше. На братських могилах не ставлять хрестів, Одначе від цього не легше!
© Микола Попов. Переклад, 2009