Поспішай! Худий гриф над нами кружить! В ліс - оселю свою - прийди по весні! Чуєш! Лунко земля під ногами дрижить! Бачиш? - Щільний туман над полями лежить! - Закипають це роси від ненависті! У набухлих бруньках ненависть мліє, Ненависть в нас таємно кипить, Ненависть враз через шкіру потіє, В головах наших горить. Поглянь! Що за плями пливуть он по річці? Зло взялося порядок у нас навести! Рукояті мечей холодіють в руці, І б’ється у скронях - поранена птиця, І заходиться серце від ненависті. Ненависть юним спотворює лиця, Ненависть рветься із берегів, Ненависть прагне і хоче напитись Чорної крові своїх ворогів. Нас в полон захопила ненависть ураз, Та не злість із полону нас буде вести. Не сліпа, або чорна та ненависть в нас - Свіжий вітер висушить очі у нас Справедливої й справжньої ненависті. Ненависть пий - переповнена чаша! Ненависть вихід шукає і жде. Та благородна ненависть наша Поруч з любов’ю живе.
© Микола Попов. Переклад, 2009