Уже годин, хвилин, секунд - нулі. Єдині серце й час - нарешті. Шанують свято на усій Землі - День життя як «День без смерті». Вхід до раю забили в поспіхах, Ворота пекла на засуві. Усе узгоджено десь у верхах, Підтверджено законом всує. Та постанова - на манер: При родах ніхто хай не помре, Чи від хвороб у власній постілі, І навіть довголітній, сухий тип Затримає передсмертний хрип Останнього не витримає прострілу. Якщо в різню піде на брата брат - Тримать ножі завжди тупими! А якщо бій - без жодних втрат, Розстріл - лише холостими. І навіть з іменем святим Його Свинцю не дарувать поклони, - Не бути смерті навіть одного В ім’я життя мільйонів. Конкретно, просто, ділово: Заради навіть біса самого, Ніхто не скористається кинджалом, Не ляже у фамільний грот, Понурий, не зійде на ешафот За торжество добра та ідеалів. І запалає вогнищ сто - Не спалити - гріти спини, Буде багато катастроф, Та жертви - ні єдиної. І відійшовши від стола, Ненажерство стримати трудно! Від пострілів із-за кутка Ми будем падати облудно. На цілий день відступить морок, І випадковості також відмінять, Якщо у когось вийде недогляд - Є бригада підкованих хлоп’ят, Які й мертвих повернуть назад, Натруть, небажані симптоми знімуть. Покиньте мстити й ревнувати! Вбивці - сліпий запал применшіть! Можна бити, але... не вбивати, Душити, але... не до смерті. Гей! Не ставай на цей карниз, Не затуляйте світла, І не скачіте зверху вниз, Знизу догори - повільно. Слиньки та вішальники, всілякі тлі, Ми виймемо всіх вас з петлі, Ще тепленьких, у спідньому однім! І від катових мечів Не впадуть голови нічиї, - Нема прийому у раю господнім.  
© Микола Попов. Переклад, 2009