Хто сказав: «Все згоріло дотла, Не засієте землю тернову!»? Хто сказав, що Земля віджила? Ні, вона причаїлася знову! Материнства не взяти в Землі, Не забрать, як не вичерпать моря. Хто повірив - Земля у золі? Ні, вона почорніла від горя. Бо траншеї ще ниють в імлі, І скрізь вирви - як рани ще зяють. Розпанахані нерви Землі Надприродне страждання долають. Вона винесе все, бо жива, - Не записуй же Землю в каліки! Хто сказав, що Земля не співа, Що замовкла вона вже навіки?! Ні! Дзвенить вона, біль заглуша, І з усіх своїх ран, і з віддушин, Бо Земля - це ж бо наша душа, - Чобітьми всю не витоптать душу! Хто повірив - Земля у золі?! Ні, вона причаїлася знову...
© Іван Редчиць. Переклад, 2013