У заповідних і дрімучих страшних Муромських лісах Всяка погань бродить хмарою і в проїжджих сіє страх: Виють виттям, що твої упокойнікі, Якщо є там солов’ї - то розбійники. Страшно, аж жуть! У зачарованих болотах там потвори живуть, - Залоскочуть до гикавки і на дно уволокут. Будь ти піший, будь ти кінний - загарбати, А вже лісовики - так по лісу і сновигають. Страшно, аж жуть! І мужик, купець і воїн - потрапляв в дрімучий ліс, - Хто навіщо: хто з перепою, а хто здуру в гущавину ліз. Унаслідок потрапляли, без причини чи, - Тільки всіх їх і бачили - немов згинули. Страшно, аж жуть! З заморського з лісу, де і зовсім справжнє пекло, Де такі злі біси - що один одного не їдять, - Щоб творити їм спільну зло потім, Поділиться приїхали досвідом. Страшно, аж жуть! Соловей-розбійник головний їм влаштував буйний бенкет, А від їх був Змій триголовий і слуга його - Вампір, - Пили зілля в черепах, їли бульнікі, Танцювали на гробах, богохульники! Страшно, аж жуть! Змій Горинич злетів на дерево, ну - розгойдувати його: «Виводь, Розбійник, дівок, - хай покажуть дечого! Нехай нам лісовики попляшуть, попоють! А не то я, матір вашу, всіх згною!» Страшно, аж жуть! Всі заревли, як ведмеді: «Натерпілися - стільки років! Відьми ми Алі не відьми, патріотки али ні?! Налив більма, бач ти, кліщ, - отоварився! Та ще на наших жінок зазіхнув!..» Страшно, аж жуть! Соловей-розбійник теж був не тільки ликом шитий, - Гикнув, свиснув, крикнув: «Пика, ти, заморський паразит! Забирайся без бою, умативай І Вампіра з собою прихоплювай!» Страшно, аж жуть! ... А тепер сиві люди пам’ятають колишні справи: Билася нечисть грудьми в грудях і один одного винищила, - Припинилося навік неподобство - Ходить в ліс людина безбоязно, І не страшно нітрохи!
© Стас Борейко. Переклад, 2012