Між свічок, молитов, між ікон і розп’ять, Серед книг «книжні» діти не знали війни. Між воєнних трофеїв і мирних багать Їм нестерпно було від своєї біди. Їхній вік, їхній побут - не радість для них, Від образи до злоби дороги вели, Були бійки до крові, подерті штани. Їм герої книжкові посіли думки. На чолі краплі поту і мокрі чуби, Було млосно у грудях від плетива фраз. І п’янив наші голови шал боротьби, З пожовтілих сторінок вселявся у нас. Завивання ненависті, Сила молитв, Брязкіт зброї, атака - То зваба для нас. Зрозуміти хотіли, Не знаючи битв, В чому сутність Межі, що У слові «наказ». Ті криваві побоїща смутних часів... Були зрадники й є, вистачає іуд - То пожива для наших маленьких голів, В своїх іграх дитячих вершили ми суд. Ми по свіжих слідах За злочинцями йшли. Найпрекрасніших дам Ми кохати могли. Ми - опора для друга, Для ближнього теж, Бо на ролі героїв Називали себе ж. Тільки в мрії не можна назовсім втекти. Вік короткий забав - скільки болю кругом. З мертвих рук, що натомлені від боротьби, Візьми зброю і стань у бою вояком. І піднявши ще теплий Зазубрений меч, У кольчузі і в латах Ти спробуй вагу Від обов’язку завжди Стояти за честь І вступи в справжній бій, У свою боротьбу. Якщо поряд впаде твій поранений друг, І над першою втратою сльози проллєш, І коли ти без шкіри залишишся тут Через те, що убили його - не тебе, Зрозумієш, що взнав, Відрізнив, відшукав По оскалу забрал, Що це смерті оскал. Зло й брехня - подивись: Їх обличчя бридкі, А позаду завжди Чорні круки й кістки. Якщо шлях прорубав ти батьківським мечем І солону сльозу ти на вус намотав, В нелегкому бою був хорошим бійцем, - Ти потрібні книжки у дитинстві читав. Якщо м’яса з ножа Ти не їв ні шматка, Стояв осторонь завжди - «Знайшли дурачка!» І з негідником, катом До бою не став, Значить просто в житті Основного не мав.
© Тетяна Терпиголова. Переклад, 2012