Серед свіч догорілих, вечірніх молитв, І воєнних трофеїв, і мирних багать Ми привільно жили, і не звідали битв, Та мілким катастрофам своїм потурали. Діти прикро сприймають Свій вік, і якраз Бились діти до саден, До смертних образ. Та наш одяг латали Нам матері вслід, І книжки ми читали, П’яніли від слів. Липли коси у нас на спітніле чоло, І у грудях німіло солодко від фраз, І кружляв в головах аромат боротьби, З пожовтілих сторінок чаруючи нас. Намагались сягнути Ми, не звідавши війн, Войовничий наш клич Ми сприймали за вій, Посягали «наказ», І кордонів різницю, Сенс атаки і лязг Бойових колісниць. А в киплячих котлах боєн, бійок та смут Стільки тяги принадливим вигадкам снів! Ми на ролі для зрадників, ницих іуд Висували у думці своїх ворогів Лиходія слідами Ми йшли як на битву, Найпрекрасніших дам Обіцяли любити, Заспокоївши друзів, Найближчих, де треба Ролі справжніх героїв Приміряли на себе Тільки в мрії назовсім ніяк не втекти Бо забави короткі - стільки болю навкруг! Постарайся долоні у мертвих розкрити Теплу зброю прийняти з натруджених рук... І відчуєш тоді, У єднанні з мечем В обладунках чужих, Що по чому, по чому! Ти лякливий хлопак Чи обранець судьби, Просто спробуй на смак Справжній дух боротьби. Коли поряд впаде твій поранений друг, Над утратою тою завиєш, проте І без шкіри залишишся враз від наруг Ти від того, що вбили його - Не тебе, - Зрозумієш, що взнав, Відрізнив, відшукав По оскалу забрал: Це є смерті оскал! Смерть і зло - подивись, У них вираз грубий, І позаду у нас Лиш круки і гроби. Якщо, шлях прорубавши ти батька мечем Сіль від сліз одиноких на вус намотав А в шаленім бою розібрав, що і як, Отже, книги потрібні в дитинстві читав! Якщо м’яса з ножа Ти не їв ні куска, Якщо, ручки зложивши, Глядів звисока, В боротьбу не вступав З ницим катом мечем, Отже, був у житті Повсякчас ні при чому!
© Ірина Лівобережна. Переклад, 2014