Тут лапи ялинок тремтять в висоті, пташки щебечуть з тривогою. Живеш в зачарованому дикому лісі, звідкіля піти неможливо. Нехай черемха сохне білизною на вітрі, нехай дощем пада сирінь бузок, все одно я тебе звідтіля викраду в світлу пору, коли чари не діють. Твій світ чаклунами на тисячі років закритий від мене і від світла, і впевнена ти, що краще нема, чим ніж ліс зачарований мертвий. І нехай на листі не буде вранці роси, нехай місяць б’ється з небом похмурим - все одно я тебе звідтіля викраду в палац з видом на море.                
© Олександр Федорчук. Переклад, 2018