Тут лапи смерек на повітрі тремтять, Щебечуть птахи сполохливо. Чарівно у лісі вирує життя, звідки одійти неможливо. Черемшина білизною сохне нехай та бузки ливенем орадають, все одно звідсіля заберу тебе в рай, у палац, де сопілки заграють. Твій світ чаклунами сховала пітьма як сцену в театрі завіса, вважаєш і ти, що гарніше нема цього чародійного лісу. Там на листячках вранці не буде роси, місяць з небом у вічному спорі, я тебе заберу в свій безмежній краси світлий терем з балконом на море. У яку годину, в день тижня який до мене прийдеш нелякливо, коли я тебе віднесу в казку мрій, туди, де знайти неможливо? Як крадіжка тобі по душі, покраду, чи даремно розтринькав я сили? Дай хоч згоду на рай в халабуді, бо тут всі палаци, на жаль, заселили.
© Сергій Борщ. Переклад, ?
©
Сергій Борщ. Виконання, 2015