Їх вісім - нас двоє... Азарт перед боєм, А значить, - ми входимо в гру! Серёжка! Держись, нам не світить з тобою, Та кОзирі я підберу. Я цей піднебесний квадрат не покину, Не цифри важні, тільки шанс, - Сьогодні мені захищає друг спину, Тож скрАплений джокер - у нас. «Стріляй, «Месер» з тилу!», - пальнув й задиміли, Надсадно завивши, гвинти... Їм навіть не треба хрестів на могили, Зійдуть і на крИлах хрести! «Я перший. Серёжка, вони над тобою! Я вийду їм в лоб, ось мій хрест. Збий полум’я, друже! Мерщій, я прикрою!»... В бою не буває чудес! Сергій! Ти гориш! Уповай же, мій брате, Тепер на надійність всіх строп! Ні! Пізно - назустріч йде «Месер» проклЯтий. Прощай! Я приму його в лоб. Я знаю, що інші - обірвуть їм крила. А хмарами - хай буде так! - Злетять наші душі, мов два гвинтокрила, Бо їм друг без друга - ніяк. Архангел нам скаже: «В Раю буде туго!», Та тільки нам лясне замок, Попросимо Бога: «Впишіть же нас с другом В який-нЕбудь ангельський полк!» Я буду просить - Бога, Духа і Сина, - Щоб виконав волю мою: Хай вічно мені захищає друг спину, Як в нашім останнім бою! «Дай крила та стріли, - попросимо Бога, - Якщо треба ангел Вам ас!», Якщо ж нам відкажуть - мов, з цим дуже строго, - Хай пишуть в хранителі нас. Хранитель - це дуже почесна відзнака: Удачу нестИ на крилі Таким, хто як ми, нерозлучні друзЯки В повітрі, на небі, в землі.
© Микола Сисойлов. Переклад, 2015