Як зачується мені, як задишиться, вітер пружний і крутий перед грозою. Що причується сьогодні, що приспівиться? Віщі гомонять птахи - та все казкові. Птиця Сирин з гнізда радо щириться, зазива, потішає: так є так. А навпроти - в жалю тоскнім сіриться, душу рве Алконост, дивний птах. Ніби сім завітних струн задзвеніли про своє - то пташина Гамаюн надію подає! Синє небо наскрізь банями проколоте, Мідний дзвін гуде, мідний дзвін гуде - Чи то радість, чи біду розповіщав... Куполи по всій Русі вкривало золото, Щоби краще Господь помічав.                 Ніби сім завітних струн задзвеніли про своє - то пташина Гамаюн надію подає! Душу, витерту й подерту перекатами, вбиту тратами і витратами, - Якщо клапоть вже до крові стончав, - залатаю щиро золотими латами, Щоби краще Господь помічав!
© Сергій Джигурда. Переклад, ?
©
Сергій Джигурда. Виконання, 2016