Я спитав тебе: - Навіщо йдете вгору ви? - А ти рвалася в бій, ти до вершини йшла. - На Єльбрус із літака дивитись здорово! - Розсміялась ти, і з собою взяла. Відтоді близька, ласкава стала ти і своя, Скелелазко моя, альпіністко моя. Раз у раз мене із тріщини витискувала І всміхалася, альпіністка моя. А потому - за ті тріщини закляті всі, Коли я хвалився і посував, Я отримав два гучних, коротких ляпаси, Та не образився, лише приказував: - Ой, яка ж близька, ласкава ти, ніжність моя, Альпіністко моя, скелелазко моя. Раз у раз мене із прірви ти витаскувала І повчала мене, скелелазка моя. А потому - чом на кожнім нашім сходженні Ти так мною занебезпечена? Страхувала ти мене з насолодженням, Альпіністко моя гутаперчева. - Ой, яка ж близька, ласкава ти і в доску своя, Альпіністко моя, скелелазко моя. Раз у раз мене до схилу ти притискувала І сварила мене, альпіністка моя. За тобою дерся що стачало сили я, Ось рукою вже дотягнутись зміг. Зараз влізу і скажу: - Досить, мила моя! - Тут зірвався вниз, та сказати встиг: - Ой, яка ж близька, ласкава ти і зовсім своя, Альпіністко моя, скелелазко моя. Добре, що з тобою однією мотузкою ми зв’язані, Стали двоє ми скелелазами.
© Сергій Джигурда. Переклад, ?
©
Сергій Джигурда. Виконання, 2015