Про кохання не пиши, - бо посивію. Твої витівки всі сили загарбали. Слухай краще: тут тканини красиві є, Якщо хочеш, привезу, будеш гарная. Я горілку тут не п’ю, ні краплиночки, Економлю та не їм суп гороховий, Бо куплю тобі красиву кофтиночку, Щоб село усе від тебе заохало. Був в балеті, мужики дівок мацають, А вони худі такі, що аж світяться. Ось пишу, а сльози душать і капають, Не давай себе хапать, хай як бісяться! Наш бугай найкращий тут, щоб не думали. А спочатку хтось сказав: «Він - бракований!» Приз дали, кореспондентів підсунули, І лежить в медалях весь запакований. Голові скажи, хай дах швидко лагодить, Прибере усе, травицю всю викосять. Бо бика я до телиць кину геть водить. Рекордсмена загубить? На ось викуси! І в коморі хай з ремонтом поквапляться, Як Павло зачіпить, з ним порахуюся… З агрономом не гуляй, будеш зрадниця! З головою раз пройди, хай милуються. Прощавай! Я зараз в ГУМ за презентами, Це крамниця тут скляна є великая. Голови не морочи з сентиментами, Ти ж селючка, а тому дівка дикая. P.S. Тут культурний парк стоїть понад річкою. Тут гуляю: чистота, не насмічено. Але як ти зрозумієш, ти ж з гичкою, Вся в навозі, темнота неосвічена?!
© Володимир Туленко. Переклад, 2019