В заповідних та дрімучих страшних Муромських лісах Бродить нечисть і гадючить, в подорожніх сіє страх. Виттям виють наче ті упокійники, Якщо є там солов’ї - то розбійники. Боязко, жуть! В зачарованих болотах скрізь потвори там живуть, - В них до гикавки лоскота, ще й на дно, знай, заберуть. Будь ти піший, будь ти кінний - то загарбають, А вже ліші - так по лісі і шаркають. Боязко, жах! Як мужик, купець чи воїн потрапляв в дрімучий ліс, Будь з чого: хто з перепою, а хто здуру в гущу ліз. У халепу потрапляли, чи з причиною, - Тільки більше не гуляли - наче згинули. Боязко, жах! Із заморського із лісу, там, де пекло, справжній ад, Де настільки злючі біси - що себе ледь не з’їдять, - Щоб творить суцільнеє зло разом, Поділиться приїхали досвідом. Боязко, жах! Соловей-розбійник знову влаштував їм буйний пир, Змій між них був триголовий і слуга його - Вампір. Пили зілля в черепах, їли бульники, Танцювали на гробах, богохульники! Боязко, жах! Змій Горинич взмив на древо, ну розгойдувать його: «Подавай, Розбійник, дівок, - хай покажуть дечого! Хай нам ліші ті зтанцюють, та й з піснею! А не те я, вашу матір, вас всіх згною!» Боязко, жах! Заревли всі, як ведміді: «Натерпілись - стільки літ! Відьми ми, чи вже не відьми, патріотки? Розкажіть! Залив більма, бач ти, кліщ, - отоварився! Зазіхнув ще на жінок, глянь, й позарився!..» Боязко, жах! Соловей-розбійник також був не тільки в тім’я бит, - Він гигикнув, свиснув, гукнув: «Ти, заморський паразит! Забирайся ти, без бою провалюй вже, І Вампіра прихопи, хай подалі йде!» Боязко, жах! Сиві люди пам’ятають, справа як тоді була - Билася нечисть грудьми в груди, так себе й у гроб звела, - Припинилося навік неподобство так - Ходять люди в ліс безбоязно погулять, Потвор тих не чуть!
© Володимир Туленко. Переклад, 2018