Ну чому ж все не так? Наче все, як завжди: Звичне небо над головою, Той же ліс, те ж повітря і колір води, Тільки він не вернувся із бою. І не ясно мені, хто мав рацію з нас В суперечках без сну і спокою. Та мені не хвата його саме в цей час, Коли він не вернувся із бою. Він мовчав все не там і не так підтягав: Він завжди розмовляв про щось своє. Мені спать не давав, із зорею вставав, Вчора він не вернувся із бою. Те що порожньо вже - не про те балачки, Раптом я зрозумів: нас було двоє. Наче вітром нараз всі задуло свічки, Коли він не вернувся із бою. Нині вирвалось, наче з полону весна - Помилково гукаю його я: «Друг, залиш допалить» - Мовчить тиша ясна... Вчора він не вернувся із бою. Наші мертві нас не полишать в біді: Наші мертві, мов монолітні. Віддзеркалює небо в лісі, як у воді, І дерева колишуть блакитні. Нам і місця в землянці вистачало завжди, Час летів так відразу для двоЇх. Все наразі мені, тільки як не крути: Вчора я не вернувся із бою.
© Віталій Савчук. Переклад, 2016