ExLibris VV

На Землi Донецькiй


Автор тексту Б.О.Герценов.
Фотографії: Л.С.Азріэля, І.О.Бондаренка, Б.М.Виткова, С.А.Гендельмана, Б.Д.Градова, Н.М.Добромислова, З.М.Добромислова, Г.З.Камінського, М.Ф.Козловського, Ю.Б.Комма, М.І.Кравеліса, Г.Л.Навричевського, В.О.Чуприніна.

Фоторозповідь про орденоносну Донеччину. Край звитяжної праці шахтарів і металургів енергетиків і хліборобів. Край людей мужніх, сильних, щирих, розумом і працею яких досягнуто бурхливого розквіту землі Донецької.

* * *

Чимало прикмет допомагають нам визначити, відколи починається літопис краю донецького, дозволяють простежити, як додавалися до цього літопису нові сторінки, створені розумом та працею багатьох поколінь.

...100 років шахті імені Ф. Е. Дзержинського...

...віковий ювілей славнозвісної горлівської «Кочегарки»...

...терикони шахт, що віддали багатства людині ще півтораста років тому...

...сторіччя ветерана металургії Донецького заводу імені В. І. Леніна...

Та археологи, знавці давнини, визначають більш ранні дати народження індустрії у донецькому степу: «попередниками» сучасної промисловості Донбасу вони називають мідні рудники, які діяли тут ще в кінці третього - на початок першого тисячоліття до нашої ери. Зазначається навіть адреса міднорудних розробок тієї епохи - район нинішнього міста Артемівська в Донецькій області. По сусідству ж, біля Краматорська, при розкопках виявлено уламки глиняної формочки. Вони були знайдені в могилі одного з найдавніших предків сучасних металургів.

Донецький степ зберігає пам'ять і про численні славні походи і битви, коли було завдано відчутних ударів по ворогах древньої Русі. Тут вело бій з половцями військо сіверського князя Ігоря Святославовича. Вирішальна битва, як гадають, відбулася неподалік від Слов'янська. Ратний подвиг дружини Ігоря оспіваний у безсмертному «Слові о полку Ігоревім».

XІV-XV століття. Тієї пори склалося запорізьке і донське козацтво. Воно утворилося з селян, котрі тікали від гніту феодалів. Тут, у донецьких степах, російські й українські козаки в спільній боротьбі проти татаро-турецьких загарбників навічно зміцнили свій союз.

Багато жителів земель Сіверського Дінця поповнили згодом військо Степана Разіна. А ще пізніше місцевий отаман Кіндрат Булавін сам підняв козацько-селянське повстання, котре увійшло в історію нашої Батьківщини під назвою Булавінського.

Це повстання, що почалося біля берегів Дінця, охопило згодом широкі простори від Дніпра до Волги.

З давніх-давен ведуть трудящі донецького краю рахунок бойовим виступам проти поневолювачів. У пору бурхливого розвитку капіталізму в Росії число таких виступів значно збільшилось. Ніколи не забуде історія страйку на Юзовському заводі в 1875 році, виступів робітників тієї ж Юзовки, Макіївки, Горлівки в 90-х роках минулого сторіччя, Маріуполя - на рубежі двох віків.

Обеліск, який стоїть у центрі шахтарського міста Горлівка, нагадує всім про збройне повстання у грудні 1905 року. Бої на барикадах Горлівки зібрали кращі сили революційного пролетаріату Донбасу і стали помітною віхою на шляжу до Великого Жовтня, коли волею і розумом більшовиків соціалістична революція поклала початок докорінним змінам у долі людства. Ось один з документів, якому понад п'ятдесят років. Він стосується історії Донецька.

"...у районі Юзівки, виключаючи шахти товариства, немає гірничопромислових підприємств, які б в силу точно обчислених запасів вугілля могли б продовжити свою роботу більше як 25 років, і лише «Новоросійське товариство» може вважати забезпеченим своє існування на вказаному місці протягом 50 років, а потім викликане до існування і існуюче за рахунок підприємств селище неминуче жде запущення".

Таке майбутнє передрікало Юзівці «Новоросійське товариство» і його головний акціонер Джон Юз.

Та «провидець» виявився недалекоглядним. Це написано ним незадовго до Жовтневої революції, коли в Юзівці проживало всього 35 тисяч чоловік. Сьогоднішній Донецьк має близько одного мільйона жителів. Тут добувають вугілля майже стільки, скільки в усій Бельгії, діють двісті підприємств - вуглевидобувних, металургійних, хімічних, текстильних і харчових. Місто живо повнокровним, бурхливим, сучасним життям.

Донецьк - місто, що за роки Радянської влади виросло в десятки разів, - помолоділий, озеленений, настільки, відповідає уявленням про сучасне велике місто, що саме йому була надана честь представляти радянські промислові центри на Всесвітній виставці в Монреалі.

Донецьк наших днів - центр своєрідного, цікавого краю. Люди Донеччини дихають солоним морським повітрям - адже південний кордон області омивають води Азовського моря. На просторах донецьких панують терпкі аромати степу, того степу, який оспівав ще Антон Павлович Чехов. Нині степ межує з лісами, що їх виростила людина. Почалося це давно - років сто тому. Тоді люди на безводній рівнині висадили великий зелений масив - Велико-Анадольський ліс, перший у безводному степу. Експеримент удався. А через кілька десятиліть, уже за радянських часів, підтримані великим І. В. Мічуріним, жителі степового краю прикрасили свою землю фруктовими садами і виноградниками. Нині область за площею зелених насаджень вийшла на одне з перших місць на Україні. А всім же відомо, що Україну здивувати багатими дарами землі майже неможливо.

У 1922 році Володимир Ілліч Ленін зазначив, що Донбас для молодої Радянської держави є справжньою основою всієї її економіки. Відтоді в Радянському Союзі виникли десятки нових крупних промислових районів. Але значення Донбасу - цієї перлини української індустрії - анітрохи не зменшилось. За півстолітню історію Радянської влади промислове виробництво в Донецькій області виросло в 43 рази, а виробіток електроенергії - в 200 разів. Слід зважити на те, що вся індустрія Донбасу і його міста були майже повністю зруйновані під час Великої Вітчизняної війни і все довелося будувати заново.

Ось результати героїчного трудового подвигу Донбасу: понад два місяці на рік Радянський Союз працює в наші дні на вугіллі, що видобувається в Донецькій області. Його одержують тут щорічно 100 мільйонів тонн. А в 1920 році Володимир Ілліч Ленін доповідав VІІІ Всеросійському з'їзду Рад: «Одержання донецького вугілля з 25 мільйонів пудів на місяць ми підвищуємо до 50 мільйонів». За тих часів це було великим досягненням.

Продовжуючи збільшувати видобуток, донецькі гірники значно сприяли виникненню і розвитку нових вугільних баз України - з Донбасу були відправлені кадри і техніка для створення шахт у Західній Україні, спеціалісти Всесоюзної кочегарки розвідали багатющі пласти в Придніпров'ї - Західному Донбасі, відкрили запаси вугілля на півдні краю. Великий трудовий досвід українських гірників став надбанням шахтарів Кузбасу, майстрів вугільних розробок за полярним колом, на Сахаліні.

* * *

Гори і крейдяні скелі. Річка і древній монастир... Такий пейзаж - рідкість для суворого степового Донбасу. Це «Донська Швейцарія». Тут можна милуватися і безмежним південним степом з його вибалками і ярами. А варто зійти на пагорб - і перед очима побігли рівні ряди лісопосадок, між ними - поля пшениці, соняшнику і кукурудзи.

А ще далі бовваніють сірі піраміди териконів, помережили небо ажурні сплетіння високовольтних електроліній. Навіть на легкому вітрі дроти починають співати. Переплітаючись з голосами степу, їхні пісні линуть над Донбасом величною мелодією сучасності...

* * *

Донбас - край вугілля. Воно є головним багатством надр області. І професія шахтаря - найважливіша.

Хоч чорне золото добувають тут близько двох століть, запаси його вичерпаються ще не скоро. Відомо, що шахта живе взагалі порівняно недовго - 50-70 років, але кількість їх зростає з року в рік - геологи розвідали нові багатющі поклади вугілля на великих глибинах.

Найстаріший басейн у Радянському Союзі - Донбас - став місцем народження найпередовішої техніки, що докорінно змінила каторжну в минулому працю шахтаря, все його життя і побут.

Перші відбійні молотки - перші вітчизняні врубові машини - перші в світі вугільні комбайни. Такі етапи технічного переозброєння Донбасу. Звідси ці механізми розійшлися по всій країні.

Нині у ветерана вугільної індустрії нова турбота - комплексна механізація шахт. Стало вже звичним для шахтарів краю автоматизоване управління конвейєрами, підйомними машинами, вентиляцією. З'явились і перші кібернетичні установки, що допомагають диспетчеру в керуванні всім виробництвом.

Поети порівнюють вугілля з сонцем, захованим в чорному камені, а шахтаря називають Прометеєм, що несе вогонь людині.

Своїми Прометеями пишається Донбас. Вони люблять людей і життя на землі. І мають собі надійних сталевих помічників.

Нових здобутків вам, Прометеї ХХ віку!

* * *

Ще не так давно Донецький басейн називали комбінатом напівфабрикатів: вугілля, сталь, продукти хімії десятиріччями відправлялись звідси в інші місця на переробку.

Та вже перша п'ятирічка Радянської держави внесла важливу поправку в розвиток усієї індустрії Донбас: він став постачальником і готових виробів. Усій країні відомі нині машини з марками заводів Краматорська, Горлівки, Донецька, Слов'янська, Жданова і Дружківки. Випуск двадцяти видів найновішої техніки освоюють тут лише за один рік.

Усього й не перелічити. Тут і нові комбайни, механізовані комплекси для видобутку вугілля, гігантські прокатні стани і цистерни, що здатні вмістити 120 тон нафти, і верстати-велетні, кожний з яких важить 400 тонн.

* * *


Чудова земля, по якій ми ходили
У сонці і грозах, і ще в давнину
Ми серцем синовнім навік полюбили
Її височінь і її глибину.

Вона виростала оновленим часом
Для подвигу й честі, для волі й труда
З багатством людським, із окриленим класом,
Де вугіль, і хліб, і залізна руда...
І люди ту землю прозвали Донбасом,
Бо з ними вона бойова й молода.

Яка неосяжна моя Україна -
І гори, і море, степи і гаї!
Та всюди зростає хвала соколина
Про теплі донецькі багатства її.

Од моря у гори, од краю до краю,
Де Кальміус ллється, Дніпро гомонить,
Я землю Донбасу всім серцем співаю,
Бо в землях квітучих нам весело жить.

У шахтах донецьких, в співочих глибинах
Нам пахли ті сосни з високих Карпат,
Що їх із Сваляви, по ріках по синіх,
Провів на плотах наш розкований брат.

І запах смереки вдихнувши глибоко,
Гірник у донецькій багатій землі
Вчуває всю землю ясну і широку,
Що в дружбі виходить на виші шпилі.

І дихають домни могутньо і жарко,
І скрізь ешелони, мов ріки шумлять, -
Бо то всесоюзна гримить кочегарка,
Бо в надрах Донбасу комбайни гримлять.

На всьому просторі стоять терикони,
Як свідки невтомної слави й труда,
Гудуть вагонетки, і зорі червоні
Вночі над тобою, - земля молода!

Ми зорями тими всю землю прикрасим,
Вони під землею і в хмарах цвітуть...
Ми труд богатирський назвали - Донбасом,
Ту землю народи Донбасом зовуть.

Терень МАСЕНКО