Ми пильні - не розбрешемо секрети,
вони - в міцній мозолястій руці.
До того ж, в нас нема на них кебети,
їх зберігають вчені комітети,
зате ми - неабиякі їдці.

Оспівуємо успіхи у пресі,
хоч часто преса бреше наздогад.
Щоб вороги не взнали ні бельмеса,
ми стоїмо на варті інтересів,
кордонів, миру, в’язнів та засад.

Село в нас дотягнулося до міста,
чи місто - аж до нашого села.
Навчили нас чекісти й особісти
любити спільне більш за особисте,
приватна власність нащо нам гнила?

Корів на телевізори зміняли,
тож в п’ять усі дивилися хокей,
а з десяти Канаду транслювали -
не бачив я, кнура ми годували,
та там мій дядько, в нього там о’кей!

Але ж мене думки виводять з ладу:
як Арафат? Що кажуть у Москві?
Чи виперли душманів з Джелабаду?
А Картер не зірве Олімпіаду?
Хто вмер уже? Чи інші ще живі?..

Які ще ордени у нас бувають? -
послав я запит до програми «Час». -
До біса ще? Чого ж їх не вручають?
Ваги від цього льохи набувають,
вони сентиментальні трохи в нас.