Зі мною трапився суспільний катаклізм:
серед ланів радгоспних мій тягнувся шлях,
і тут мене став обганять капіталізм,
улаштувавши пишний зад у «Жигулях».

Нізащо не зійду з путівця до багна, -
хай об’їжджа й сам на узбіччі місить глей.
Хіба ж за те мій дід бив білих у Махна,
щоб нам кацап гудів із власних «Жигулей»?!

Він мій не сват та не приятель,
він мені клятий лях, -
приватний власник спритний той
в зелених, сірих, білих «Жигулях»!

Згадав татусь, як партизанив він в УПА;
що ж, не наставлю на сімейній честі плям.
І доки в шину можу вбити я шипа,
не буде спокою глитайським «Жигулям»!

Шибки побити - я граблі свої візьму,
цвяхом надряпаю три букви на крилі...
Бо я ганьбити не дозволю будь-кому
узвишшя волзьке й гарне пиво «Жигулі»!

Він мій не сват та не приятель,
він мені клятий лях, -
приватний власник спритний той
в куркульських різнобарвних «Жигулях»!

 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

Женуть з радгоспу, тож годуюсь з «Жигулів».
Я ненавиджу їх до корчів та до спазм!
Зняв «двірники», дверцята просвердлив -
і відчуваю трудовий ентузіазм!

Як дозволяє наш партійний апарат,
що скрізь у нас смердять колісні куркулі,
і що сховався буржуазний той «Фіат»
під назву ніжну «Лада», під мужню - «Жигулі»?!

Він мій не сват та не приятель,
він мені клятий лях, -
приватний власник спритний той
у різних «Ладах», «Нивах», «Жигулях»!

Та я машину скоро злагоджу свою -
всі запчастини я вже виніс з РТС.
А потім - об сусідську клуню розіб’ю,
бо, кажуть, в нього там - буржуйський «Мерседес»...

А тачка добра вийшла, жаль чомусь її;
до того ж, в світі подешевшало пальне...
Ну, добре - мчу реєструватися в ДАІ!..
Ох, «ЗІЛ-111» закаляв мене!

Він мій не сват та не приятель,
він мені клятий лях, -
державний власник спритний той
на «Чайках» та на імпортних птахах!..