Ми виростали у презирстві до пияк,
до несунів та до безрідних іноземців,
вивчали тактику проведення атак
та прогресивність загниваючих тенденцій.

У географії
свої є тонкощі:
у них там - мафія,
тут - заськи поки що.

У нас пшениця є гілляста і «Кобзар»,
у нас - колись татарський Крим, й найкращі свині,
у нас є «Мрія», кукурудза, Бабин Яр,
в доярок бюсти, й навіть бюст на батьківщині.

У них склеротики
усі політики,
у них - наркотики,
в нас, кажуть, - ні поки.

Зчинивши скрізь політехнічний стук та грюк,
з’їв всіх собак в політнауках наш соцтабір,
і навіть кожний в полі доктор технаук
колгоспу зиск давав в союзному масштабі!

В них «Джойнти» з Джонами -
всі епілептики,
й живуть з масонами;
тут - зась їм ще поки.

Навіщо ж нам кооператори з шинків?
(Ще гайдамаки били їх в відомій книзі).
У нас - весь попит й пролетарський вічний гнів,
а в них - лише надвиробництва вічні кризи.

Іще стриптиз у них, -
гидотне явище;
таких вітчизняних
у нас немає ще.

Яка ж потрапила під хвіст всім нам шлея?
Чому затримали в майбутнє світле поступ?..
Та все, мовчу: адже не слухають, хоч я -
парторг останній із останнього радгоспу.

Без тями бродячи,
вже хтось з вікна поліз...
ну, я - до родичів,
у Мінеаполіс.