Подумаєш - саджати кукурудзу!
Подумаєш - облаяв лановий!
Подумаєш - набив на чолі ґудзя!
Подякував би краще, що живий!

Пусте - дружина ледарка й нероба...
Пусте - вернувся голим від повій...
Пусте - указ звести свою худобу...
Подякуй ще, що поки сам живий!

 
 
 
 

Ну й що такого - з міста перти м’ясо?
Ну й що такого - сп’яну сниться Вій?
Ну й що такого - кров холоне часом?
Скажи іще спасибі, що живий!

Начхати - черговий  комусь там орден...
Начхати - від проміння сам не свій...
Начхати - на майдані дали в морду...
Повинен бути вдячним, що живий!

 
 
 
 

Дрібниці - думці шкодять перебенді.
Дрібниці - шкодить ниві суховій.
Дрібниці - тичуть землю у оренду.
Ти поки що подякуй, що живий!

І справді - краще долю не гнівити.
І справді: не щастить - так хоч завий...
А справді: це ж кому на цьому світі
віддячити за те, що ще живий?..