- Громадяни, нащо пхаєтесь? Односельці, що ж ви не вітаєтесь? Діду, ти ж розтрусишся дощенту, - сядь собі й куняй до райцентру! Громадяни! Киньте злобу всі, - адже всі - в одному ми автобусі, хто - на ринок, хто - до магазину... Отже, потерпіть цю часину! Адже не чужі немовби ми!.. Що, трясе? Пусте, - це колодовбини... Ні, я бачу, з вами борщ не звариш, - я ніякий вам не товариш! Відтоптали ноги кедами, розірвали плащ велосипедами... Ти хазяйка цього поросяти? - Можу теж його покусати! Дай вмоститися, гей, склочниця, - в мене самогон з бідонів точиться!.. - А, так речовини це горючі?! Пішки йди тепер, невгавучий!
© М.В.Шевченко. Переклад, 1991