Я - найнепитущий у нашій рідні,
а також - настирний й завзятий,
і наша родина поклала мені
зі списком доручень з аршин в довжині,
хоч лусни, до міста чвалати.

Щоб привіз я шуряку
куль цукрового піску,
удовиці мого хресного - лимонів,
діверу сестри - ковбас,
дядині старенькій - гас,
ну, а брату - просто «Старку» у бідоні.

Забути боюся між давки й машин,
що-скільки-кому по абетці;
я вивчив напам’ять доручень аршин,
а гроші сховав у шкарпетці.

Отже, небожу - текстиль,
сестриній зовиці - сіль,
двом онукам - кілька іграшок й цукерки,
тітці та дружині - круп,
матері - розчинний суп,
ну, а батькові - «Зубрівки» півцеберки.

Я йшов як в атаку, я біг марафон,
й шкарпетки не зняв я ні разу...
Щоб випадком список не сплив за кордон,
його проковтнув я відразу.

Просить борошна сестра,
свату - «Екстри» піввідра,
першій жінці шуряка - олії трохи,
без цигарок чахне кум,
пасербу - даєш ізюм,
а дочка чека парфуми та панчохи.

Так що я, за облизнем гнався весь час?!
Та ось є товар... «Нумо, кете!»
Питають: «Білети з запрошенням в вас?»
Кажу: «Казначейські білети!»

Значить, мила - свояку,
зятю - «Київську гірку»,
а своякині - відріз на сарафани,
для невісток - сірників,
сигарети для синів,
а мені - уже настій валеріани...

Про картку й талони я слухав байки,
про довідки та про прописку...
Навіщо тоді їв папір той цупкий,
навіщо карбованці пхав в чобітки,
й навіщо рушав в цю поїздку?

Треба десь дістати чай, -
тесть-бо вдасться у відчай;
для небожа - бочкового оселедця,
тещі - для волосся хни,
свекрові сестри - штани,
ну, а дід і самогоном переб’ється!