Я тут подвиг учинив - дві пожежі припинив (сп’яну хтось розклав у клубі вогнище). Й репортера раптом біс аж з Японії приніс, - бракувало цих мені тривог іще! Каже: «Організм ваш - достойний нагород! Вивчимо як отченаш ваш генетичний код!» Та ні за жодні ієни не запродам свої гени, ні за які там хороми я не віддам хромосоми! Він квиток пропонував до якихось Окінав, голову мені морочив слайдами: чайна хатка, повна гейш... Як ти, дурню, не збагнеш: не заманиш вашими Хокайдами! А засланець з Йокогам не знає перешкод: «Дуже він потрібний нам, ваш генетичний код!» Та ні за жодні ієни не запродам свої гени, ні за які там хороми я не віддам хромосоми! Він на мене підкрутив підозрілий об’єктив: «Дай хоч фотом читачів порадую!» «Ні, - кажу, - бери мій фас на почесній дошці в нас!» - Там я схожий з їхньою мікадою. Руба я його спитав: «А що тут за доход? Для яких таємних справ потрібний вам мій код?!» Та ні за жодні ієни не запродам свої гени, ні за які там хороми я не віддам хромосоми! Тут він викрив свій секрет (думав, ми з ним - тет-на-тет, не помітив, дурень, спостережників): «В наш технологічний час - закодуємо по вас геть усіх в Японії пожежників!» Ач, який насправді там корисливий народ! Краще вже своїм віддам свій генетичний код! Та ні за жодні ієни не запродам свої гени, ні за які там хороми я не віддам хромосоми!
© М.В.Шевченко. Переклад, 2006