Щось на Землі забагато є рас, -
вже нестачає повітря.
Кожний монголець вдихає за раз
два з половиною літра.

Це ж незабаром кінець буде нам,
лихо чека нашу еру,
бо ці китайці - чи хто іще там -
видудлять всю атмосферу.

Сон мені сниться вже тиждень підряд
(просто хоч спи в тюбетейці):
ніби в радгоспі у нас - на підряд
взяли городи корейці.

Й ніби в’єтнамці ввійшли у азарт,
наче кролі, що у байці.
Нас, європейців, - нещасний мільярд,
а всі останні - китайці!

Й мов затягнули «на десять хвилин»
в кнайпу мене два японці:
«Дуже потрібний нам ваш Сахалін!» -
пляма на їхньому «сонці»...

Я, на партзборах коли виступав, -
про Кім Ір Сена подумав,
і Хо Ши Міном невмисно назвав
Мао - пробачте - Цзедуна.

Годі! Поділимо Місяць увесь:
той, хто прудкий - скористайся!
Спереду - РЕВ, ззаду - ЄЕС;
залишок - це для китайця.