Було колись - я рвався в перший ряд,
туди, де мчить екраном Щорс на подвиг!..
Та з деяких часів саджуся взад,
щоб іншим не закрити кругогляд -
й щоб спину не студив ворожий подих.

Може, ззаду - це не так красиво,
та зате - видніше все відтіль,
більше і розгін, і перспектива,
й ширше сектор влучення у ціль.

Там, спереду, - незлагоди щомить,
передніх задні смикають єхидно.
Потилиця від поглядів свербить,
і хтось іззаду завжди прошипить:
«Пригніться, дядьку, бо ж мені не видно!»

Може, ззаду - це не так красиво,
та зате - видніше все відтіль,
більше і розгін, і перспектива,
й ширше сектор влучення у ціль.

У перших лавах - забагато вад:
шкідливо для очей і для стосунків.
А найзручніший - це останній ряд, -
там після титрів справи йдуть на лад,
й глуха стіна - сліпа до поцілунків.

Може, ззаду - це не так красиво,
та зате - видніше все відтіль,
більше і розгін, і перспектива,
й ширше сектор влучення у ціль.

Самі не кваптесь випнутися з мас,
і навіть не здавайтеся на примус!
У перший ряд - ще встигнемо, в свій час,
ще прими-балерини вийдуть з нас;
принаймні, здавна палимо ми «Приму».

Може, ззаду - це не так красиво,
та зате - видніше все відтіль,
більше і розгін, і перспектива,
й ширше сектор влучення у ціль.

Та почуваю я вряди-годи:
з дівками я себе вже перевершив.
Й кажу собі: «Тобі вже - не сюди,
в ряду останнім марно не сиди,
а щоб хоч щось дочути - суйся в перший».

Може, ззаду - це не так красиво,
та зате - видніше все відтіль,
більше і розгін, і перспектива,
й ширше сектор влучення у ціль.