Обминаючи далеко
наші органи безпеки,
під ім’ям, здається, фіна - містер Йоганн Хаїм Гретць, -
завше в щільних рукавичках,
при ліхтариках й відмичках,
у Будинку селянина жив непевний пожилець.

Він вночі гасав районом
з ліхтарем інфра́-червоним
й клацав чимось непомітним, в чому блискав об’єктив,
а відтак на фотокартках
поставало в чорних фарбах
все, що світлим й заповітним в нас вважає колектив.

Чебуречна та їдальня
обернулись на вбиральні,
поле клубу «Незаможник» стало схоже на город;
на облудній мікроплівці -
малорослі вийшли вівці,
й вийшов чим - здуріти можна! - мирний тракторний завод.

Та товктися без підручних -
мабуть, нудно та докучно.
Гретць мав практику велику, - склав підступний план умент.
І в пивниці, коло дзбана,
громадянина Степана
збив з пуття та з пантелику нерадянський елемент.

Цей Степан був ненажерний,
на брехню й чутки майстерний,
відірватись неспроможний від халявного питва.
Словом, він годився всяко
у шпигунські посіпаки, -
може трапитись це з кожним, хто про пильність забува.

- Ось, Степане, вам завдання:
коло церкви, на майдані,
в три п’ятнадцять у неділю спатиме один гевал.
Треба пляшку в нього вкрасти,
він почне громаду клясти,
а відтак «Німецька хвиля» розповість про цей скандал.

І ще дещо: невзабарі
на Центральному базарі
скаже вам особа мила у весільному вбранні:
«Чи не хочете у стайню?» -
Обзивайтеся: «Звичайно!» -
Дасть вам гарбуза з тротилом - принесіть його мені.

А за це, мій друже п’яний, -
Гретць нашіптував Степану, -
буде вілла десь далеко, безліч баб та море вин... -
Та не знав цей Йоганн Хаїм:
той, кого він мав слинтяєм, -
доброволець держбезпеки і зразковий сім’янин.

Так, мастак на всяку погань
незрівнянний містер Йоганн,
але тут - наївся хріну горезвісний Хаїм Гретць.
Він знешкоджений, і навіть
вже нікого не цікавить,
а Будинок селянина зачинили - і кінець.