Я волав: «Бодай усім вам чорта,
геть згубили шаховий престиж!..»
Тут мене - в райвідділ... ні, по спорту...
й кажуть там: «От ти - і захистиш.

Та завваж, що Фішер - як той коник,
конями плигає ні за гріш,
він дебюту кінського поклонник...»
Та дарма, я теж - не ополоник,
а на фермі коні в нас - не гірш!

Ох, мозолясті долоні,
ох, кістки, стійкі на звих!
Ой ви, коні, мої коні, -
запрягайте, хлопці, їх!

В мене брат грав форварда за «Колос»,
він мені всі викрути відкрив:
«Ти про центр обмовся ніби вголос,
ну, а сам - грай флангом на відрив!»

Я весь час тренуюсь мимоволі, -
плугом перехрещую ріллю...
Так що я на будь-якому полі -
хоч там на же-шість, хоч на футболі -
Фішера без мату задавлю!

Ох, тренаж мускулатури -
вітчизняні трактори!
Просто задля фізкультури
переб’ю його тури!

 
 
 
 

 
 
 
 
 

 
 
 
 

Тренер з боксу вчив мене: «Не горбся! -
(Він у боксі - доктор всіх наук.) -
Не влучай (навмисно) нижче торса
й пам’ятай: твій козир - лівий хук».

Свій талан на карту ставлю щиро,
і на здачі руки не тремтять:
всі тузи - у мене, маловіри!
Ось, - це два, це три, а де чотири?..
Є чотири! Ой, диви, - аж п’ять!

Ох, мої сталеві жили,
ох, залізні кулаки!
Що́ мені ті слабосилі
Фішеро́ві пішаки!

І у чайній за столом накритим
кухар поміж тостів бубонів:
«Ти з таким чудовим апетитом
проковтнеш усіх його слонів!

Ти насіння набери в кишені -
грати довго, - нудно, як-не-як...
Тільки приготуй обидві жмені:
Шифер їхній - він хоча і геній,
а лузати - теж, мо’, не глупак!»

Ох, ми вправні скорохвати!
Ми корону - привезем!
...Пішаком лягаю спати,
мо’, прокинуся - ферзем!