Тільки прилетіли - зразу сіли.
Фішки всі стоять заздалегідь.
Преса - наче ґедзі, налетіли, -
збити з глузду хочуть, вочевидь.

Та дзижчання що мені вороже?
(В стайні в нас - і не такі рої!)
Та ж мені невміння допоможе:
Шифер цей - нізащо він не зможе
ходи передбачити мої!

Має починати він, настира, -
як я чув, він білими - мастак!
Хід зробив з d2 на d4...
Щось знайоме, бачили... Так-так!

Треба обзиватися миттєво,
захищати саме дороге...
Пам’ятаю: старша - королева,
ходить хоч де як, це несуттєво,
а от коні - літерою Г.

Передайте голові подяку, -
він навчив, як ходять та де б’ють...
Виявилось потім: з переляку
я класичний розіграв дебют!

 
 
 
 

Всі фігури злічити заважко -
а ще треба сунути підряд...
Ех, зміняти б пішака на пляшку,
і тоді - навіщо нам ті шашки!
І на дошці зразу стався б лад.

Бачу, він слона затіяв з’їсти -
так і я б щось з’їв, - хоча б коня.
А до страви - щось таке, ігристе...
Тільки це - парторг забороня.

Я голодний, я ж бо на режимі:
грошей в мене - тільки на омлет.
Колами - клітки перед очима,
я свої поплутав із чужими,
й де король забув, а де - валет.

Я іду ва-банк, я ризикую, -
новакам щастить від глупоти.
Всі його мар’яжі зашахую, -
дайте тільки дамку провести!

Тисне він без страху та догани.
Треба чимось бити, вже пора.
Пішаком? В теорії - погано,
в щелепу - ще, начебто, зарано,
та й незручно якось, - перша гра.

Він слов’янський захист мій руйнує,
як тевтонський лицар-інтервент,
аж невільно згадується всує
Індо-пакистанський інцидент...

Тільки в мене теж є ультиматум,
натякніть моєму візаві:
якщо він грозити буде матом,
я його - як мошку, хімікатом,
чи - маневр конем по голові!

І тоді ми будемо з ним квити,
стане рівновага на вазі, -
в шахах і пішак спроможний вийти -
пішки або гопки - у ферзі!

Шифер звівся... Це вже - зверх програми:
на розминку вийшов, сучий син!
Спробував змінятися турами...
Ну, іще б, - нарешті взяв до тями:
я ж свиню колю за п’ять хвилин!

Я його фігурку зміряв оком,
і, коли він взяв коня за фук, -
витягнув я швайку ненароком,
щоб у люльці вишкребти чубук.

Тут він пожовтів, як на афіші,
вздрівши чемну посмішку мою,
певне, йому стало не до фішок,
і славетний Шифер - чи то Фішер -
згодився, як був, на нічию.