Відкриєш книжку - там дурна інтрижка
або якийсь несправжній персонаж...
Вважаю, що найкраща в світі книжка -
це рідний кодекс кримінальний наш!

Й коли мені не спиться наодинці,
чи млосно від консервів чи винця, -
розтулюю на будь-якій сторінці -
й не можу, вже читаю до кінця.

Бо зчиниться напевно злочин дечий
в неспокою мирської суєти...
От щойно прочитав про це, до речі:
не нижче трьох, не більше десяти.

Настільки задум в цих рядках глибокий -
для кожного тут знайдеться стаття!
Тут - все: колони, довгі, наче строки,
і сльози, і кохання, і життя.

Мені всі пункти так хвилюють душу -
за кожним бачу долю я чиюсь!
Й раді́ю, коли стягнення - не дуже:
це, значить, пощастить-таки комусь...

...І враз стає тривожно і незручно:
яка стаття - для мене, врешті-решт?
І серце в грудях стукає так гучно -
як ті, що прийдуть взяти під арешт.