Що ж ти, крутихвістко, брови насурмила,
і помаду, шльондро, мажеш вколо губ!
І куди ти, погань, скочити схотіла, -
не втаїш від мене два квитки у клуб!..

Ти ж, дурепо, знаєш, як тебе кохаю,
задля тебе ладен я кістьми лягти, -
та останнім часом щось я помічаю:
стала надто часто зраджувати ти.

Коли це́, скажімо, голова сільради -
не зачну кар’єру циндрити твою;
та якщо це Ігор з другої бригади -
я йому, козлові, роги відіб’ю!

Ти затям, гадюко, - не плекай надію:
як додому прийдеш знову на зорю -
у своєму серці я тебе зарию,
й щоб забути місце, ще й переорю!

А настане літо - ти ще повернешся,
та побачиш: інша в мене завелась.
І тоді ти, стерво, з завидків загнешся,
скажеш: «Вибач, любий!» - тільки буде зась!