В підштаниках сизих (лавсан - сто процентів), у теплих панчішках, й гикає щомить - мій кум не на кризі, а в себе в райцентрі з дружиною в ліжку холодний лежить. А Зінка, дружина, - в хутрянці ошатній, з узором на боці, ще й кольору фрез... І в цій одежині - йому більш придатна, аніж у сорочці, й тим більш, аніж - без. Вибрав дідько хвилиночку, - угадав саме в свято таку капосну скоїти річ... Не тягни ковдру, Зіночко, всю на себе затято в новорічну цю ніч! Заклякши дощенту, а може - знічев’я, із виглядом злісним перцівку кум їсть. У центрі райцентру - в квартирах - плюс дев’ять, на кухні - плюс вісім, в клозеті - плюс шість. Хай палить в духовці свої фінські меблі, і килим цвітастий з угорським столом! Зубожіє зовсім, і так йому й треба: а от - щоб не хвастав тим містом й майном! Вибрав дідько хвилиночку, - угадав саме в свято таку капосну скоїти річ... Не тягни ковдру, Зіночко, всю на себе затято в новорічну цю ніч!
© М.В.Шевченко. Переклад, 2009