В мене друзі - геть-чисто невигідні,
як на око усяких забрьох;
і розмови діймають, як злигодні,
що я з друзями дудлю «на трьох».

Та дозвольте, я і сам
собі якоїсь ради дам,
як і всім мене плямуючим зв’язкам.

Є Михайло у мене, з сусідкою,
що в крамниці на касі сидить.
Хай за них мене ганять, - не бідкаюсь,
і у лють не впаду ні на мить.

«Та дозвольте...» - Годі, дзусь!
Цілком я впевнений чомусь,
що і сам в своїх стосунках розберусь.