На стіні висіли в рамках бородаті чоловіки,
всі в багатих вишиванках, респектабельні пани.
Всі вони чогось відкрили, навигадували ліки,
так що я ще маю сили тільки з їхньої вини.

Я почув: «В стаціонар!» -
і мене враз попустило,
з рамки глипнуло світило -
і з душі упав тягар:

тут не камери, - палати,
догляд замість нагая, -
не підслідний я, видати,
а досліджуваний я!

Може, й хворий я доволі, та люб’язний став й смиренний:
тут фіксують в протоколі розтин, а не допит, бач!
Он, кива мені Семашко, винахідник гігієни,
та зітхає Боткін тяжко, жовтяниці відкривач.

Посміхаюсь їм усім,
бо страшна не жовтяниця:
лікарю чогось насниться -
запроторить в «жовтий дім»...

Втім, це, може, й побрехеньки -
ніби там дурне є щось:
там, як схочеш, ти - Довженко,
та хоч кінь із фільму «Щорс»!

Я ще не вдаю коняку, навіть саму легендарну.
Це, їй-богу, з переляку я тихенько проказав:
«Коли б Мечников, приміром, ліг до Кащенка в лікарню -
Кащенко б його клістиром мордувати би не став...»

Лікар мій, сухий педант,
озивається значливо:
«Може, й так; але можливий
і зворотний варіант».

Доктор дасть пігулок слоїк,
щоб я лиха не уник,
тицьне пальцем: «Параноїк»...
Ну, а що, як він - шкідник?!

Тож на всіх світил ізразу похрещуся я швиденько -
і Вишневський змастить маззю (в нього - ціла сулія),
Скліфосовський підбадьорить, і засвідчить всім Бурденко,
що душевно я не хворий, а слабий духовно я!

Так, мій розум клекотить -
а знайди здорових спробуй!
Визначать якусь хворобу
в кожного, якщо скортить.

Хоч спадковість - це брехня,
в мене всі нормальні, наче;
правда, тесть білогарячий,
та не кровна ж він рідня...

«Докторе, я правди прагну,
недомовки марні кинь:
що́ у мене? Ще діагноз,
чи вже вирок - і амінь?»

Тут усі зніяковіли - лікарі і санітари,
понавішані світила, - весь медичний колектив.
Повідводились очиці, стуманіли окуляри,
а засновник жовтяниці навіть ніби пожовтів.

Доктор витягнув «талмуд» -
це мені не до вподоби:
це ж - «історія хвороби»,
збірка вигадок-облуд!

Авторучка в нього - зброя,
шарлатанський реквізит.
Він нашкрябав: «Пара-ноя»...
Все він бреше, пара-зит!