Я усіх в зальотах перевершив,
на жінок всі тринькав вечори, -
я з усіх був парубок найперший
польової ланки номер три.

І якось у жовтні на курорті
(як стійкий учасник соцзмагань)
я, мабуть, об хвіст спіткнувся чортів -
і зустрів одну таку тарань.

А у неї - вобляча фігура,
а у мене - зсушена душа,
та вона - акуляча натура,
а у мене - майже ні гроша.

А її потрібно вдовольняти, -
купувати серги, чобітки...
(Ігорьок - сусід мій по кімнаті -
розповів про неї залюбки).

«Я тобі, - вона сказала, - Колю,
найдорожче все віддам цілком!»
Я сказав: «До ста рублів - призволю,
якщо більше - навпіл з Ігорком!»

Розібратись з тими почуттями
у жіночім серці не візьмусь...
Мабуть, я чогось таки не втямив,
бо вона образилась чомусь.

А назавтра - знов зіткнувся з нею,
і була так приязна вона...
Маю ризиковану ідею,
що її привабила ціна.