Люди на прощання з морем чарівливим
мідні гроші кидали зі скель, -
мріяли ізнову з цим зустрітись дивом...
Я узяв жбурнув туди рубель.

Може, це безглуздо й вам не до вподоби -
та мені не жаль того рубля...
Тільки що це буде, як якийсь нероба
знайде цю пожертву опісля?

Він пірне - й спочатку, витягши, зрадіє
цілому цілковому рублю!
Потім розлютиться: «Клятий багатію!
Стріну десь тебе - відгамселю!»

Буде ображатись й мимрити знестями:
«Ми на твій карбованець плюєм!
От же ж - взяли моду: цілими рублями...
Хто ж це розкидався тут рублем?»

Що ж, гадай, ледаще, - в нас же повноправ’я, -
й зовсім хоч сказися від рублів!
Тільки ти не взнаєш, скільки загадав я...
Й скільки перед цим перехилив.