То була не інтрижка:
ти була - в ореолі,
і цікава - як книжка
(я читав одну в школі).

Я гортав на колінці
наш роман однотомний...
Там на шостій сторінці
був малюнок соромний.

Спершу - втіх була доза,
а чим далі - тим гірше.
Загалом, була проза,
й дуже зрідка - щось віршем.

А надворі так мрячно -
заридати би ридма...
Під кінець стало лячно,
як у казці про відьму.

А помітки кінцеві -
що тебе як попало
у читальні місцевій
безліч раз вже гортали.

 
 
 
 

 
 
 
 

І валяюся в ліжку
лиш з одним розрахунком:
як би здати цю книжку
з непристойним малюнком.