Я був колись завсідник всіх пивниць, -
мене не звали в хати на бенкети,
бо я там вівся трохи без кебети:
мутив дівиць, конфузив молодиць
і стріскував полтавські всі котлети.

Несхожий на батьків навдивовиж -
без вироду нема на світі роду -
я взяв собі таку, як кажуть, моду:
вчиняв то хуліганство, то грабіж
й налигувавсь із при́воду приво́ду.

Сварилися на мене: лоботряс,
нероба, розбишака, злодіюка...
Та я на це тьхував і вголос тьхукав,
бо взнав, що представляю цілий клас:
я люмпен був, як вивела наука!

Аж ось - зійшов у гроб тоненький шар
більшовиків хтозна з якого року -
і в авангард утрапив я знаскоку,
бо повністю - я «люмпен-пролетар»,
а пролетар - ще значить щось, нівроку!

Я хто? - Національний вельми кадр,
я - виходець з народу негібридний!
Багато нас, - плодючість в нас завидна:
таких же самих ростимо із надр...
Ну, звісно, й харчимося відповідно.

Дарма, що чорна у меню ікра, -
аби були біленькі наші хали.
Діяч громадський я тепер бувалий!
Я вийшов із народного нутра -
й не повернуся, хоч пропонували.