Лукомор’я більш нема,
де був дуб - стоїть корчма,
і в очах тепер пітьма
недарма:

причвалали москалі -
кожний при бензопилі -
й пропили той дуб в імлі
взагалі.

Добре жити у хатках,
що на курячих ногах;
та з’явивсь, усім на страх,
жид, чи лях.

Ратний подвиг він зчинив:
бабку-відьму підпоїв,
хатку бабину спалив,
курку з’їв!

Хай нутро з хандри стиска -
геть хандру наспід!
Це ще тільки приказка, -
казка буде вслід.

Вчений кіт, що мав був хист
як кобзар та бандурист
(потягни його за хвіст -
буде свист), -

він стомився від промов
і наліво десь пішов;
золотий пропив приков -
і готов.

Після Масниці - згаку
він сховався у мішку
й налигався нашвидку
коньяку;

і, щоб збутися примар,
він складає, як кобзар,
про набіглих в Крим татар
циркуляр.

Хай нутро з хандри стиска -
геть хандру наспід!
Це ще тільки приказка, -
казка буде вслід.

Тридцять три богатирі
ухвалили на зорі:
годі бути при царі
на дворі!

Досить нам воєнних вправ,
дембель трапився, мовляв;
кожний щось собі урвав -
й геть Устав.

Їхній дядько - от мудрець! -
вкрав з якоїсь із фортець
кілотонний кладенець,
як взірець...

Дядько цей, колись морський, -
олігарх тепер міський,
і гамує непокій
у повій.

Хай нутро з хандри стиска -
геть хандру наспід!
Це ще тільки приказка, -
казка буде вслід.

А русалка з бережка -
народила байстрюка:
чи незнаного звірка,
чи синка.

Тато - хтось із піхтури!
Причаїлись до пори, -
ДНК біжи бери
тридцять три.

А один собі кацап
мав давно на неї храп,
він до неї - чап-чалап,
хтивий цап!

Й каже їй: «Звезу у Крим,
навіть разом із малим!» -
І пішла вона із ним
на інтим...

Хай нутро з хандри стиска -
геть хандру наспід!
Це ще тільки приказка, -
казка буде вслід.

Бородатий Чорномор -
не спиняє секс-терор:
вкрав Людмилу, на «мотор» -
й за бугор.

Застосовує шахрай
льотну здібність зазвичай
й звісну тактику: «хапай -
та тікай!»

Стлів наш килим-самоліт,
бо - бюджетний дефіцит,
і іще «АероСвіт»
не розквіт;

от без остраху ракло
й цупить баб усім на зло...
Ну, а може, то було
НЛО.

Хай нутро з хандри стиска -
геть хандру наспід!
Це ще тільки приказка, -
казка буде вслід.

 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

 
 
 
 

А небачених звірюк
ще лишалось кілька штук,
та проїхав циганчук -
і каюк...

Так що бард співав дарма:
Лукомор’я більш нема,
а попереду - сума
та тюрма.

А нутро з хандри стиска,
а в нутрі - відчай:
коли все це приказка -
значить, казці край!