У вас - маринади он штабелем,
копичите закусь, скупендри;
а він там, на холоді - скальпелем
собі видаляє апендикс.

Він бачить всі нутрощі випнуті,
вчуває, як тенькає серце...
Шкода, селюки, - вам не випаде
отак подивитись в люстерце!

 
 
 
 

Себе неприємно чикрижити,
та зараз - не час для огиди...
Вже легше відтяти по грижі
всім скорювачам Антарктиди!

Ми знаєм усі з кінохроніки,
й у клубі читали нам книжку:
насіннячко, зернята, соняхи -
сліпу захаращують кишку.

Тепер он, дивіться, він змушений
наосліп - ох, як це непросто! -
собі відріза́ти напружений,
запалений, зайвий відросток.

Ви тут самогонку лигаєте
рясними-рясними ковтками,
а він себе шиє там - знаєте? -
рясними-рясними стібками.

Де знайдеш такого ще практика?
Герой він, віта його площа!
І що нам Антарктика, й Арктика,
ба навіть - Албанія й Польща...