У вас - маринади он штабелем, копичите закусь, скупендри; а він там, на холоді - скальпелем собі видаляє апендикс. Він бачить всі нутрощі випнуті, вчуває, як тенькає серце... Шкода, селюки, - вам не випаде отак подивитись в люстерце!         Себе неприємно чикрижити, та зараз - не час для огиди... Вже легше відтяти по грижі всім скорювачам Антарктиди! Ми знаєм усі з кінохроніки, й у клубі читали нам книжку: насіннячко, зернята, соняхи - сліпу захаращують кишку. Тепер он, дивіться, він змушений наосліп - ох, як це непросто! - собі відріза́ти напружений, запалений, зайвий відросток. Ви тут самогонку лигаєте рясними-рясними ковтками, а він себе шиє там - знаєте? - рясними-рясними стібками. Де знайдеш такого ще практика? Герой він, віта його площа! І що нам Антарктика, й Арктика, ба навіть - Албанія й Польща...
© М.В.Шевченко. Переклад, 2019