Певне, фільм про це створять колись
та наліплять на клубі афіші, -
як три дурня на диспут зійшлись:
хто, мовляв, з них із трьох - найдурніший.

Перший вив: «Я тупий, наче дуб!
Органічний, пробачте за вираз!
Он, у щелепі - мудрості зуб
навіть досі у мене не виріс!»

Та не зважили зовсім на це, -
це ж бо повний кебети занепад!
Натякнули прозоро, в лице:
«Певне, виросло інше що-небудь!..»

До синця притуливши п’ятак,
другий мовив: «Це я - органічний!
Я постійно все бачу не так,
як воно виглядає фактично!»

Зупинили зухвальця: «Повір,
це - у всіх у вас, нинішніх, вада:
від читання - зіпсований зір,
але всі як один - верхогляди!»

Ну, а третій - як бевзь у пивній
розпалився тим часом до краю:
«Тільки я - органічно дурний, -
знаю я, що нічого не знаю!..»

Не стихає дискусія, ет!
Аж настав дефіцит аргументів,
і оцей дурнуватий терцет
геть кудись за натхненням поплентав.

Раптом - берег, дорозі кінець;
обживаючи глиняну бочку,
в ній сидів наодинці мудрець
(мудрецями стають - в одиночку).

Й він сказав про змагання дурне:
«Ви - такі, чим ввижаєтесь ззовні;
я збагнути не можу одне:
задля чого цей конкурс, шановні?

Чи докучно вам жити стає?
Чи вже ви остаточно здуріли?
Видаватись дурнішим, ніж є, -
потребує надмірної сили!..

Та якщо затягла вас ця муть,
висувайтесь у органи влади -
і дивіться, кого оберуть...
Боже рішення - вирок громади!»

І поліз у свій глек із торця,
добросердий, хоч трохи нечемний;
а три дурня - слова мудреця
осягти силкувались даремно.

І в процесі - у них мимохідь
сформувалась ідея єхидна:
«Світ - на дурнях великих стоїть,
це й кретину цілком очевидно!»

А мудрець... він чомусь не згадав,
даючи їм поради помірні,
що при рівності виборчих прав -
керуватимуть ду́рні добірні...

Кожна оповідь має кінець.
Більш нема на обочині бочки,
у якій засідав той мудрець:
засадили його в «одиночку».