Ні, нема - я покинув Росію,
Моїм юнкам ще не до дівах!
Я тепер свої зернята сію
На чужих Єлисейських полях.

Хтось там скиглить в трамваї злостиво:
«Умотався, нарешті, паяц!
Тож нехай чужинецькі мотиви
Пише там про Версальський палац»

Чую ззаду - новинами обмін:
«Це не той! Той поїхав - спитай!»
«Ах, не той?!» І штовхають беззлобно,
А в таксі відпихають на край.

Той, з яким я сидів в Магадані,
Мій дружок з громадянської ще, -
Каже всім, що пишу йому: « Ваня!
Сумно, Ваня, - твоє б тут плече!»

Я назад попросився - нахаба,
І вертівся, лабузнив, молив...
Казна-що! Не вернуся вже, мабуть, -
Я не їздив, я вдома сидів!

Хто повірив - тому, певно, жарко, -
Щоб хороший кінець, як в кіно:
Забирай Триумфальну всю арку,
І привласнюй заводи Рено!

Я сміюсь, помираю від сміху,
Та невже не лишилося сліду?!
Не хвилюйтесь - я не поїхав,
І не надійтесь - я не поїду!