Запалюють свічки мені не всує,
Та образ твій обкурює знов дим, -
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.

Повік я не врятуюсь від спокою,
Бо що було в душі не вернеться ніяк,
Не знаючи, вона взяла з собою, -
Спочатку в порт, а потім - у літак.

Запалюють свічки мені не всує,
Та образ твій обкурює знов дим, -
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.

В душі моїй - невидима пустиня, -
Не стійте, бо не забринить у ній струна!
Пісень уривки там і павутина,
Бо найцінніше все давно взяла вона.

Свічки запалить вечір цей не всує,
Та образ твій обкурює знов дим, -
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.

В душі моїй - маршрути без дороги,
Шукайте в ній - і знайдете там лиш
Дві напівфрази, напівдіалоги, -
А незабутнє - Франція, Париж...

Свічки запалить вечір хай не всує,
Та образ твій обкурює знов дим, -
Не хочу знати я, що час лікує,
Що все минає разом з ним.